Нестандартний урок з української літератури

Тема.«Найяскравіша квітка України» (життєвий і творчий шлях М. М. Коцюбинського).

Мета: вивчити біографічні відомості М. Коцюбинського; усвідомити їх вплив на творчість митця; розкрити суть його світогляду,матеріально- естетичних поглядів; звернути увагу на громадську діяльність прозаїка; створити психологічний портрет М. Коцюбинського як людини і письменника, що дозволить краще зрозуміти його творчість; розвивати дослідницькі й аналітичні здібності учнів; виховувати почуття гордості за українське письменство, за рідну мову й літературу.

Обладнання: портрет М. Коцюбинського, виставка творів митця, книги--спогади про нього.

Тип уроку:урок-історико-літературознавче дослідження з елементами психологічного аналізу особистості.

Людську любов, і радощі, і жалі,

І совість, що губилась на землі,

У серце взяв, у світ поніс собою.

А. Малишко

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

За рік досмерті, закінчуючи останнє оповідання «На острові» Михайло Коцюбинський писав: «Завжди хвилююсь, коли бачу агаву: сіру корону твердого листу, зубатого по краях і гострого на вершечку, як затесании кіл. Розсілася по терасах і коронує скриту силу землі. Або її цвіт — високий, до щогли подібний зелений стовбур з вінцем смертіна чолі. Бо така таємниця слави: вона цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти».

Подібно до змальованої письменником квітки, він усмоктувавсилу із серця рідної землі, рідної культури, пробивався крізь матеріальні нестатки, канцелярську роботу, хвороби й переслідування жандармів. Його талант розквітнув цвітом дивовижної краси, який помітили не лише на Батьківщині,а й у Європі. І передчасна смерть обернулася безсмертям його творів, відомих у всьому світі.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель
Готуючись до уроку, під час якого ми повинні розкрити всі іпостасіМ. Коцюбинського простеживши його шлях від народження до смерті, заглянувши в скарбницю його творчості, ви повинні були провести власні дослідження, результати яких представити на уроці. Для цього клас булоподілено на 4 групи:біографи(мали відібрати найцікавіші й найнеобхіднішіфакти з життя письменника, що дозволять створити основу портрета митця), історики (повинні дати історичні довідки щодо тих явищ, які зйцікавлятьбіографів), літературознавці (вони дадуть аналіз творчості письменника,доповнивши його портрет), психологи (спираючись на спогади ріднихМихайла Коцюбинського та його друзів, вони мають довершити створенняпортрета прозаїка, разкривши психологію особистості). Нам потрібна буде йдопомога самого автора (у нього перевтілиться один з учнів), оскількилистування — справа особиста але дає прекрасний матеріал для дослідження.

Таким чином, перед нами буде створено портрет великого письменника-гуманста, виразника дум і прагнень народних — М.Коцюбинського.

ІІІ. Виклад матеріалу

Біографи
Народився письменник 17 вересня 1864 року в місті Вінниці в родині поліцейського чиновника. Факт народження Михайла Коцюбинського бувзакарбований на жовтуватому папері метричної книги ВінницькогоПреображенського собору за 1864 рік у такій фармі: «Сентябрь, 5» (за ст. ст.). Народився «Михаил». Батьки — «губернский секретарь Михаил Матвеев Коцюбинскии и его законная жена Гликерия Максимовна, оба православноговероисповедания».

Історики

Кілька слів про рід письменника. Коцюбинські вважали, що їхній пращур був утікачем із Криму, утік на Запоріжжя, а звідти — «в городи». Первісне прізвище його предка було Кочубей. Для нас не так важливо, чи маєта легенда документальну вагу,але коли б вона не була закладена в пам’яті письменника, то чи з’явилися б чудові оповідання М. Коцюбинського про життя кримських татар? Документально відомо, що предки Коцюбинського були священниками, його прадід – уніатський священник Федір Коцюбинськиймав гострий і палкий норов, нестримну вдачу й полишив у судових актах не один слід.

Біографи

Такий же був і батько письменника, син визначив його як «сангвініка з вічними фантазіями, які ніколи не здійснялися, запального, але доброго чоловіка». Той фантазер безмежно кохався в конях і брав участь у перегонах у Варшаві, що й призвело його до життєвого краху: він закінчив життя в злиднях та самотності, не маючи змоги утримувати родину, тож і жив од неї осторонь. Мати в таких ситуаціях не могла не відчувати супротилежності до чоловіка, отож мимоволі сприяла розвитку в синові антибатьківських начал, тим більше, що з сином мала тісний зв’язок.

М. Коцюбинський

«Я був улюбленим у сім’ї, jсобливо p матірю,  од якої я дістав ії психічну організацію, чутку і вражливу, ми були у великій приязні, і, власне, їй завдячую я нахил до всього гарного та любов ірозуміння природи. (лист до С. Єфремова).

Психологи

Саме це, мабуть, викликало роздвоєність письменникового серця: батькові начала стали передумовою його фантазійної схильності, водночас,  він заперечував у собі не тільки поліційного, а й буйного, безалаберного сангвініка, адже сам був тонкий, організований та й джентльмен. Проте батькова несамовитість схиляла юнака кинутися навіть у революційнудіяльність, а пізніше знайшла втілення у фантастичнійвідданості письменницькій діяльності.

Біографи

У родині росло п’ятеро дітей (найстарша Софія — донька Михайла Матвійовича від першого шлюбу). Очевидно не від доброго життя в 1871 році Коцюбинські залишили вінницький будиночок, що свого часу дістався Ликері Максимівні як посаг, і переїхали жити в село. А ще через три роки у містечко Бар, де винайняли «гарну простору квартиру» в будинку місцевого єврея Штока.

Учився М. Коцюбинський у початковій школі в м. Барі, а потім, у 1876 р., вступив до Шаргородського духовного училища, яке закінчив 1880 р.

М. Коцюбинський

«3 деяких причин, більше не залежних од мене, я не міг скінчити середньої школи, хоч, маючи намір дістатись на університет, систематично доповнював свою освіту" (автобографія).

«Щодо мов, з яких можу перекладати, то мені аж сором признатися, бо їх і не гурт,а навіть дуже мало. Опріч московської, знаю годяще польську, а з французької та булгарської міг би тоді лишень зважитись перекладати, коли б не знайшлося нікого, що міг би взяти переклад з цих мов»(лист до Бориса Грінченка від 14 жовтня 1894 р.).

Біографи

Родина Коцюбинських була російськомовна, але в ній любили все українське. І ось промовистий факт: захворівши на дев ятому році на запалення легенів, він у гарячці раптом почав говорити українською мовою, чим немало здивував батьків. У 9 - 10 років малий Михайлик складав українські пісні в народному стилі. На дванадцятому році хлопчик написав повість... із фінського життя, але ще російською мовою. На тринадцятому році хлопчик дістав кілька томів журналу «Основа», оповідання МаркаВовчка потім «Кобзар» Шевченка — і це, як він пише, «уже безповоротнонапрямило мене на свідомий український шлях».

У 1881 році М. Коцюбинський зблизився з народовольцями, у 1882 році брав участь у зібранні нелегальна настроєноі молоді в Кам’янець--Подільському у зв’язку з річницею вбивства Олександра ІІ. За це він був заарештований і взятий під поліційний нагляд . У 1885 році він був пов’язаний з організацією «Молодої громади» українофілів-соціалістів, за що юнака притягають до судової відповідальності. Жив він тоді у Вінниці, тут--таки написав перший твір — «Андрій Соловейко, або Вчення світ, а не вчення тьма».

У 1891 році Коцюбинський склав іспит на народного вчителя й почав працювати в с. Лопатинці Ямпільського повіту на Поділлі. Тут він пробув недовго, усього навчальний рік, але саме цей рік дав можливість молодому письменникові не лише усвідомити себе, а й безпосередньо зануритися вжиття українського села. Саме на цьому грунті знайшов митець теми й натхнення для своїх оповідань «Харитя», «П’ятизлотник», повісті «На віру».

Літературознавці

Загалом ім’я Коцюбинського (до речі, він ніколи не користувався псевдонімами –  річ на той час нечувана для письменника)з’являється в літературі, коли йому було 26 років; спершу це були кілька віршиків, дитячих оповідань, популярних статей. У 1892 році в журналі«Правда» у Львові з’являється повість«На віру», що стала справжнім дебютом у літературі.

Біографи

Мізерна платня вчителя й необхідність утримувати родину примусили письменника шукати кращого заробітку, тому з 1891 по 1897 рік він стає розвідувачем так званої філоксерноі комісії, яка боролася з виноградним шкідником — філоксерою. Щоб увійти до неї, Коцюбинському знадобилася рекомендація одеського юриста, члена місцевої «Громади» Михайла Комарова.

Коцюбинський

«Року 1892 я почав службу в Одеській Філоксерній комісіїі до 1895, коли перейшов на таку ж посаду в Крим, проживав у Бессарйбії, спочатку в центрі, коло Кишинева і Оргеєва, а потім у південних повітах по Пруту і Дунаю. Ці краї дали мені дуже багато вражень, і я з приємністю згадую час своєї служби на філоксері, хоч довелося пережити і багатогіркого».

Біографи

Саме на цей період і припадає входження М. Коцюбинського в таємне українське «Братство тарасівців». Бессарабську родину тарасівців складали Віталій Боровик (він вів у Одесі українську книгарню «Діло» ), брати Міхновські. М. Коцюбинський був там скарбником.

Історики

Організувалося братство в Харкові, мало свою «родину» в Києві й інших місцях (до речі, майбутня дружина письменника Віра Дейша входила в київську «родину» тарасівців, тут вони й познайомилися). Програма товариства досить проста: бути скрізь і всюди українцями, розмовляти тільки українською мовою, виховувати дітей в українському національному дусі. Із значніших братчиків варто назвати видатного пізншіе мовознавця Євгена Тимченка; зятя М. Старицького, Черняхівського, відомого згодом лікаря який був засуджений у процесі СВУ; поета Володимира Самійленка; братів Міхновських, один з яких, Юрій, став згодом архієпископом Українськоі автокефальноїправославної церкви, був репресований, а другий, Микола, висунув і обґрунтував ідею самостійності України.

Літературознавці

А зараз варто перейти до аналізу творчості письменника, бо все подальше життя митця – це його творчість.

Творчість М. Коцюбинського, з певною долею умовності, можна розділити на чотири пласти. Рух його творчості йшов від етнографічно--реалістичного письма І.Нечуя-Левицького до письма метафоричного. Йоготвори «На віру», «Ціпов’яз», «Для загального добра», «Дорогою ціною» та інші цього стилю – це шлях за І. Нечуєм-Левицьким.

Другий пласт почав творитися зкінця 90-х років, бо у своїх творах Коцюбинський утверджує неповторний сонячний імпресіонізм («В путахшайтана»,«На камені»,  «Intermezzo», «З глибини», «Хвала життю», «На острові», «У грішний світ»). Зате «Цвіт яблуні»– це шедевр імпресіоністично-психологічної манери, коли психологізм та імпресюнізм поєднуються.

Третій пласт – це соціальна проза М. Коцюбинського. У творчості письменника постійно існують дві іпостасі: св1т брудної дійсності (смітник) і світ ясної поезії. Смітники він нею відтіняє, і саме в цьому й проступає його поетика неоромантизму бо вказує на існування іншого, вищого світу краси, життя чистого й гарного, без застиглості й житейського бруду. Ось про це такійого твори: «Сміх», «Він іде», «Невідомий», «Persona grata», «Fata morgana»,«Коні не винні», «Подарунок на іменини» та інші.

І нарешті останній пласт творчості письменника – це коли письменник бажає, як пише сам, розкласти священний вогонь і видобути з грудей предківський голос. До цього циклу вдносимо «Дебют», «Щозаписано в книгужиття», «Лист», «Тінізабутих предків» (звертають увагу на книжковувиставку).

Біографи

М. Коцюбинський шукає собі сталого прихистку, це було конче необхідно, бо здоровий дух його мусив уміщуватись у кволій посудині тіла. Робота в комісії була незручна, він не міг на повну силу займатися літературною діяльністю, хотів знайти високооплачуване місце, бо мав утримувати родину. У 1894 році з письменником сталася лиха пригода: на нього налетіли сани з дровами й побили йому ноги. У кінці 1896 на початку 1897 років три місяці лежить у ліжку.

М. Коцюбинський

«Відняло було мені праву руку –і, хоч плач, ані стрічки не надряпати»(лист до М. Комарова ві д 24 січня 1897року).

«Я вже давно рвусь на Украіну, і коли б мені довелось оселитись у Чернігові, я був би щасливий»(лист до Б.Грінченка 31 березня того ж року).

Біографи

Але в Чернігові на службу його не затвердили, тому в 1898 році поселяється в Житомирі й починає працювати в газеті «Волинь». Докучає хвора нога (не згинається)і головні болі. Робота в газетійому бридка. У Чернігові – дружина, і він поривається туди. Невдовзі це й сталося – Коцюбинський починає служити в губернському земстві.

Незважаючи на слабке здоров’я, завантаженість роботою, Михайло Коцюбинський живе активним громадським життям. У 1903 році він разом з іншими діячами культури бере участь у відкритті пам’ятника Івану Котляревському. Листується з провідними українськими письменниками- –І.Франком, О.Кобилянською, В.Стефаником, Г. Хоткевичем, В. Винниченком та іншими. З відкриттям товариства «Просвіта» в Чернігові Коцюбинський ійого дружина стають активними його членами. Згодом він очолює це товариство.

З 1982 року починаються постійні скарги на здоров’я.

М. Коцюбинський

«Найкращі хвилі, коли можеш забути про своє існування, залізши з головою в роботу, але щодо мене, то й сього не можу собі позволити, бо все нездужаю... А тим часом так хочеться писати,і навіть маю що писати. В голові повно, а на папері пусто»(лист до В. Гнатюка від 19 квітня 1907 року).

«Здоров’я моє погане. Доволі маленької втоми, доволі часом нагнутися тільки – і вже засапаюсь, не маю чим дихати, та починають боліти груди, часом нестерпуче. Інколи трапляється на 2-3 дні антракт, тодія користуюся цим і сідаю за стіл, за своє оповідання, якого не можу скінчити. Всеневдоволений, переробляю, але найголовніше, що часто-густо не можу писати, бо слабий»(лист до Є. Чикаленка від 1 березня 1910 року).

Біографи

М. Коцюбинський змушений жити в Італії: має астму і хворе серце. Письменник догоряв, однак максимально використовував час коли його «відпускало» і була змога писати. Надія на Капрі не справдилася.

Коцюбинський

«Серце в мене в останній час таки доволі значно погіршало, часті й болючі припадки астми. Я вже і не втомлююсь, менше курю не п’ю вина, кави, нічим не турбуюся, а тим часом все ж недобре»(лист до дружини від 29 березня 1912 року).

«Я весь час дуже слабий, сильні сердечні припадки і харкаю кров’ю от уже три тижні»(лист до М. Могилянського від 30 березня 1912 року).

Біографи

Астма Коцюбинського виявилася сухотами. Хвороба долала його все дужче, а через рік, 25 квітня 1913 року, його не стало. Поховали МихайлаКоцюбинського в Чернігові, як він і заповідав, у Троїцькому гаї, на Болдиній горі, де письменник любив відпочивати. Відцвіла одна з найяскравіших квіток України…

Психологи

Сьогодні на уроці перед нами постали Коцюбинський – письменник, громадський діяч. А якою ж особистістю він був? Як було зазначено вище, у цій людині поєдналися батькова нссамовитість, фантазійна відданість своїй справійінтелігентність, аристократизм, чутлива психічна організація, що їх він успадкував від матері.

«Мусі(Михайлові Коцюбинському) в юнацтві були властиві гострий розум, рішучість, ущипливий гумор і дотепність», – переказує донька Коцюбинського Ірина бабусині й мамині спостереження. Був надзвичайно вразливим. За згадками сестри Ліди, Коцюбинський, знехтуваний однієюпольською панною, «так тяжко переживав свою сердечну драму, що вирішив покінчити життя самогубством».

Він був публічною людиною і в той же час потерпав від самотності. У спогадах його читаємо: «Я себе почуваю – самотнім. Зовсім, зовсім самотнім!.. Що б я не робив, про що б я не думав, з ким би не був, – я скрізь самотній....Я почуваю себе самотнім, як тільки може бути самотньою людина».

А Микола Чернявський згадував: «То була тонка психічна організація. У центріїї стояло Я – самодостатнє й абсолютне... Та вдача вимагала, щоб хтось оцінював її красу, ніс їй свою офіру… Найтяжчою мукою для такої вдачі буває, коли не помічають її краси або свідомо ігнорують її. Коцюбинський завжди повинен був бути на людях. Щоб його бачили, щоб про ньогоговорили,щоб він почував на собі чиїсь очі, щоб чув своє ім’я на чужих вустах...»

Стосовно ж відчайдушності, молодецтва, які, на перший погляд, малопритаманні митцеві, є кілька свідчень доньки, котра переказує сімейні історії, де він виявляє своє геройство. Якось, під час екскурсії на везувій М. Коцюбинський, незважаючи на небезпеку, намагався піднятися якомога вище до кратера вулкана. Закінчилося тим, що провалився в гарячу масу і обпік руки, провідники ледве врятували сміливця. Іншим разом під час великого шторму на морі попросив прив’язати qого до щогли турецької фелюги, щоб пережити почуття справжнього моряка. Така сама історія з подорожжю разом з Олександром Олесем на дарабі (зв’язані колоди, які і сплавляють униз за течією) бурхливим Черемошем.

І поряд з цим – упивання сонцем, залюбленість у квіти, трепетна любов до всього живого.

Ось таким є психологічний портрет великого сонцепоклонника і не менш великого епікурейця, безмежно доброї і щирої людини, ввічливого привітного, веселого і водночас сумного й серйозного, відкритого до діалогу і безмежно самотнього, вірного й зрадливого, щасливого і нещасного, митцяі, перш за все, просто людини,  класика модерної світової літератури Михайла Коцюбинського.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Дати відповіді на запитання:

·        У чому заслуга М. Коцюбинського перед українською культурою?

·        Чому для характеристики митця на початку уроку ми скористалися образом дивної квітки?

·        Поясніть смисл епіграфа.

·        Яким постав перед вами письменник?

·        Який образ використали б ви для характеристики прозаїка?Чому саме такий?

V. Домашнє завдання.

Ігрупа. Створити опорний конспект «Життєвий і творчий шлях Михайла Коцюбинського».

ІІ група.  Підготувати повідомлення «Імпресіонізм як мистецьке явище».

Для всіх. Прочитати етюд «Цвіт яблуні», пояснити значення терміна«етюд».