Періоди підготовки і проведення нестандартних уроків.

Визначають 3 періоди: підготовчий, урок, його аналіз.

У підготовчому активну участь беруть як учитель, так і учні. Учитель зазвичай готується до традиційного уроку (написання плану-конспекту, виготовлення наочних посібників, роздавального матеріалу та ін.), а до нестандартного уроку готуються значною мірою учні. Вони об’єднуються в групи (команди, екіпажі), отримують або готують певні завдання, що необхідно виконати до уроку: підготовка повідомлень на тему майбутнього уроку складання запитань, кросвордів, вікторин; виготовлення необхідного дидактичного матеріалу, тощо.

В уроці визначають три основних етапи.

1) Він є передумовою формування й розвитку мотиваційної сфери учнів: висуваються проблеми,з’ясовується ступінь готовності до їх розв’язання,знаходяться шляхи досягнення мети уроку. Окреслюються ситуацї, участь у яких дозволить розв’язати пізнавальні, розвивальні й виховні завдання. Розвиток мотиваційної сфери здійснюється ефективніше, якщо результативно проведений підготовчий період: якість виховання учнями попередніх завдань впливає наїхній інтерес до майбутньої роботи. Проводячи урок, учитель ураховує ставлення учнів до оригінальної форми уроку, рівень їх підготовленості, вікові й психологічні особливості.

2) Повідомлення нового матеріалу, формування знань учнів у різних «нестандартних» формах організації їх розумової активності.

3) Він присвячений формуванню вмінь і навичок. Контроль зазвичай не визначається в часі, а «розчиняється» в кожному з попередніх етапів. У період аналізу цих уроків доцільно оцінювати як підсумки навчання, виховання, розвитку учнів, так і картину спілкування – емоційний тонус уроку, не тільки в спілкуванні вчителя з учнями, але й у спілкуванні учнів одне з одним, а також окремих робочих груп.

Форми побудови уроку можуть бути різні.

1. Калейдоскоп.

На уроці учні швидко стомлюються, тому необхідно переключати їх увагу.

Крім того, не можна порушувати санітарних норм – слід берегти зір дітей та їхню нервову систему. Урок розподіляється на чотири рівні за часом частини:

·                   «подорож кмітливих»;

·                   логічна розминка;

·                   теоретичний блок (пояснення нового матеріалу);

·                   практична робота.

2. «Казка — брехня, але має натяк…»

Використання казки завжди збагачує урок, роблячи його зрозумілішим.

Можна використовувати:

·                   казкові сюжети уроків (авторські);

·                   пошук основних алгоритмічних конструкцій на матеріалі добре знайомих казок;

·                   створення учнівських казок за темою уроку.

3. Опорні конспекти.

Опорні конспекти містять основні полотження нової теми, алгоритми дій, завдання для тренінгу й заліку.

4. Контроль знань.

Мета — відстежити, який відсоток інформації залишився в голові в кожної конкретної дитини.

Форми проведення контролю знань:

w  одне запитання – чотири відповіді(обрати потрібну);

w  розміщення відповідним чином терміну та їх змісту;

w  вставлення пропущеного ключового слова;

w  опитування «за ланцюжком»;

w  виконання завдань за запропонованим алгоритмом;

w  цифровий диктант;

w  грацтфічний диктант;

w  маршрутна карта;

w  виявлення помилок (фактичних та логічних) та їх виправлення;

w  повторення останньої фрази й оцінювання її коректності;

w  продовження відповіді, перерваної в будь-якому місці;

w  комбінована естафета тощо.

Як добираються завдання?

По-перше, вони добираються з урахуванням вікових і психологічних особливостей учнів. По-друге, використовуються різні типи завдань:

ü   «закриті» завдання мають точне (однозначне) рішення;

ü   завдання з неповною умовою;

ü   з надлишковими умовами;

ü   відкриті завдання, що припускають варіанти умов, різні шляхи розв’язання, імовірні відповіді;

ü   творчі завдання.