Урок: Жіноча доля в творах Т. Шевченка. Поема «Наймичка»

Мета: проаналізувати ідейно-тематичний зміст твору; показати жертовну любов жінки-матері; познайомити з народними звичаями, обрядами; розкрити образ знедоленої жінки; розвивати комунікативно-літературні компетентності учнів; розвивати в учнів спостережливість, уміння співпереживати, робити висновки; виховувати доброту, співчуття до знедолених, почуття відповідальності за своїх майбутніх дітей.

Цілі уроку.

Учні повинні знати:

а) зміст твору «Наймичка»;

б) визначення жанрів ліро-епічної, соціально-побутової поеми.

Учні повинні вміти:

а) аналізувати ідейно-художній зміст і образи поеми «Наймичка»;

б) знаходити роль ліричних відступів у поемі

Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь і навичок.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, тексти твору, схема образів, підручники, мікрофон.

Перебіг уроку

І. Мотиваційний стан

З'ясування емоційного стану учнів, готовності їх до роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.     «Незакінчене речення»: «Читаючи поему «Наймичка», я відчув.., я думав.., я зрозумів..».

2.     Слово вчителя.

Однією з центральних тем творчості Т.Г.Шевченка є трагічна доля жінки в кріпосницькому суспільстві. Пригадайте, у якому творі Шевченко змалював трагічний образ жінки-матері? (Поема «Катерина»)

3.     Робота в парах.

Нам знадобиться на сьогоднішньому уроці знання змісту цієї поеми, тому зараз попрацюємо в парах: перекажіть, один одному допомагаючи,стислий перебіг основних подій твору, а також з'ясуйте, у чому трагедія наймички Ганни, коротко схарактеризувавши цей образ.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Аналіз цілей уроку, доповнення їх власними.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1.     Вступне слово вчителя

Тема жіночої долі в поета особлива, оповита ореолом святості і любові. Рано залишившись без матері, поет усе життя згадував її найтеплішими словами.

Образ матері розкрив Шевченко в поемі «Наймичка».

2.     Епіграф

«Це наче старша сестра «Катерини», яка гріх свій покутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз материнської любові, один з найгарніших малюнків української жінки, твір, писаний у євангельському настрої, без злості, злоби, без усякого людського гріха. Архітвір…» (Богдан Лепкий)

3.     Робота з текстом.

Перегляньте ще раз поему. Поміркуйте.

·        Який шлях пройшла героїня до своєї смерті?

·        Чи був у неї інший вихід з цієї ситуації?

4.     Виразне читання вчителем останньої сцени поеми (починаючи зі слів: «Вийшла з хати Катерина…» до кінця)

4.1.                    Проблемне запитання:

Які почуття викликав у вас епізод зізнання Ганни? (страждання й скорботи, бо Ганна так і не відчула синівської любові, про яку мріяла все життя; радості, бо Ганна все-таки відкрити свою таємницю й назвала себе цим святим, великим словом «мати»; співчуття й жалю, бо своєю самопожертвою заради сина Ганна спокутувала всі гріхи молодості.)

5.     Створення схеми системи образів поеми «Наймичка»

Образ Ганни – це центр Шевченкової поеми. Ганна – матір, для якої найбільше щастя й утіха в житті – це дитина, тому, створюючи схему системи образів, у центрі поставимо сина Ганни Марка.

(Робота в зошитах, змалювання схеми образів).

6.     Метод «Ток-шоу». Характеристика образу наймички Ганни.

І все ж центральний образ поеми – Ганна. На цьому наголошує й сам Шевченко, винісши в заголовок твору слово «наймичка». Життя Ганни – материнський подвиг.

А щоб дати оцінку поведінці, вчинкам, характеру героїні, проведемо невелике «Ток-шоу», на яке запросимо підготовлених психолога та літературознавця, яким будемо ставити запитання щодо образу Ганни. А завдання інших учнів, спираючись на відповіді експертів, скласти план характеристики образу героїні Шевченка.

Бесіда

·        Як ви гадаєте, яку рису в Ганні найважливішою вважав би сам Шевченко? Чому?

·        А хто винен у безталанні героїні? Хто вкрав її щастя й відібрав святе материнське право?

·        Які загальнолюдські якості властиві Ганні?

·        Що спільного й відмінного в образах Катерини й Ганни? Що нового з'явилося в жіночому образі, створеному Шевченком?

7.     Складання плану – характеристики Ганни.

Давайте зачитаємо план, який ви склали.

(Учні зачитують плани)

8.     Метод «Прес»

Поема на кожного з вас справила певне враження, яке зараз ви спробуєте висловити за допомогою методу «Прес» лише одним реченням, яке почнете зі слів: «Я вважаю, що…», а називатися ваше висловлювання буде «Мої враження після прочитання поеми Т.Шевченка «Наймичка» (3-4 учні читають свої мініатюри).

V. Рефлексія навчальної діяльності

Бесіда

-         Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-         Що було найцікавішим? Найважливішим?

-         Які причини змушують жінок у наш час залишати своїх дітей?

-         Чи є запитання, які залишилися без відповіді?

VІ. Оцінювання учнів. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя.

Великий Кобзар підніс над світом матір у всій її красі, праці й чарівності, а водночас показав, яка вона згорьована, знеславлена, потоптана. Поет створив незвичайний культ жінки. Шевченкова жінка-мати – це українська Мадонна, першим портретом якої є:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

VІІ. Домашнє завдання

Прочитати твори: «Марія», «У нашім раї на землі…»; дати характеристику образу Ганни за планом.

За бажанням. Підготувати такі виступи: «Еволюція жіночого образу», «Тема матері й сина в творах Т.Шевченка».

Урок: В. Нестайко. «Тореадори з Васюківки»

Мета:    ознайомити учнів із новими пригодами героїв повісті В. Нестайка; розвивати поняття романтичного й пригодницького, навички виразного читання, аналізу твору, характеристики героїв

Очікувані результати: учні вдумливо й виразно читають повість; переказують найцікавіші моменти; визначають тему, головну думку твору; характеризують образи; висловлюють свою думку про прочитане.

Теорія літератури: гумор, комічне, пригодницький твір, характеристика героїв.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Наші герої Ява та Павлуша мали багато сил, енергії та вигадливості. Вони весь час шукали, де їх можна застосувати й стати справжніми героями. І ось такий час настав! Повінь. Тут уже не до жартів. Це випробування показало, що хлопці здатні не тільки на пустощі, а й на справжні героїчні вчинки.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.   Перевірка домашнього завдання.

(Розповідь про письменника; переказ ключових епізодів повісті (можна за складеним удома планом).)

2.   Літературний диктант.

1)   Хто був винен у тому, що ідея з прокладанням метро не вдалася? (Свиня Манюня.)

2)   Скільки коштував би, за задумом хлопців, проїзд у метро? (Три копійки, родичі — безплатно, з учительки математики — п’ять копійок.)

3)   Чому Івана Реня звали Явою? (У дитинстві своє ім’я — Ваня — вимовив як Ява.)

4)   Чим славився дід Яви? (Влучною стрільбою, успіхами в полюванні.)

5)   Хто присоромив Яву? (Маленька сестра Яришка.)

6)   Дід Салимон назвав хлопців орлами, соколами, гангстерами. Що тут зайве? (Гангстерами.)

7)   Чому Ява весь час вигадував різні «штуки-викаблуки»? (Заради слави.)

8)   Що зробили хлопці під час лекції в клубі? (Випустили сову — «пугутькало».)

9)   Що надихнуло хлопців провести бій биків? (Кінофільм «То­реадор».)

10)  Якою була перша кандидатура на роль бика? (Бугай Петька.)

11)  Хто був другою кандидатурою на роль бика? (Цап Жора.)

12)  Чим закінчився вибір кандидатур? (Бійкою хлопців і примиренням.)

ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1.   Робота з підручником.

Опрацювання статей та рубрик підручника.

2.   Виразне читання другої умовної частини (сама корида, мрії про побудову підводного човна, рятування Собакевича від слів «Наступного ранку ми зустрілися на шляху…» до розділу «Стихійне лихо»).

3.   Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

4.   Евристична бесіда.

— Що нового ви дізналися про героїв повісті?

— Які нові риси їхніх характерів відкрилися?

— Що в пригодах хлопців смішне, а що сумне та серйозне?

— Чого, на ваш погляд, не слід би було їм чинити?

5.   Спостереження над текстом.

Визначте види описів.

«Небо було синє-синє — справжнє іспанське небо. Погода — саме підходяща для бою биків». (Пейзаж.)

«Обличчя в нього було сіре й плямисте, як торішнє листя. Губи тонкі й так стулені, мов у роті вода. Очі без вій, круглі й нерухомі, як у півня».

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок

1.   Завдання пошуково-дослідницького характеру.

2.   Гра «Шифрувальник».

Розшифруйте три ключових слова до теми.

К			Т							Я
В			А		А
С			А					Ч

Відповідь: Контрибуція, Варава, Собакевич.

V. Домашнє завдання

Уміти виразно читати, виділяти ключові епізоди, переказувати розділи повісті; характеризувати героїв; висловлювати свою думку про прочитане.

VІ. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Герої повісті В. Нестайка вразили  мене…

 

Урок: І. Карпенко-Карий. «Сто тисяч».

Тема. Проблема влади грошей — наскрізна й «вічна» у світовому мистецтві. Засоби сатиричного змалювання.

Мета: навчати учнів добирати аргументи, розкриваючи проблему влади грошей, дискутувати щодо даної проблеми; розвивати навички розуміння актуальності проблем трагікомедії для сучасного життя; виховувати поміркованість щодо матеріальних потреб, повагу до батьків та їхніх статків, благодійність.

Міжпредметні зв'язки: зарубіжна література: «Скупий» Мольєра.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Проблемне питання:

— Як ви вважаєте, мати багато грошей — це добре чи погано? Доведіть свою думку.

(Цю частину уроку можна провести, застосувавши технологію «Займи позицію». Учням пропонується стати біля відповідного з плакатів, розміщених у різних частинах класу: на одному написано «добре», на іншому — «залежно для чого», на третьому — «погано», — тобто «проголосувати ногами». Один-два учні з кожної групи повинні обгрунтувати свою позицій}. Якщо після викладу різних точок зору хто-небудь з учнів змінив свою позицію, він має право перейти до іншої групи).

3. Фронтальна бесіда:

— Пригадайте, чим були гроші для Герасима Калитки? Для чого вони були йому потрібні?

— Зверніть увагу на прізвище головного героя трагікомедії. Чи знаєте ви лексичне значення слова «калитка»? (Калитка, гаман — це шкіряна сумка для грошей.)

— Як виявилася натура Герасима під час купівлі фальшивих грошей? Відповідаючи, посилайтесь на текст.

— У яві V третьої дії, у якій розповідається про те як Савка розмінював «гроші», автор вводить такий діалог між Калиткою та Савкою:

Герасим. Не мучте, куме! Кажіть ...

Савка. Годяться, куме. (Випускає шию Герасимову з рук).

Герасим. Годяться! (Обніма Савку так само, як його обнімав Савка і, держачи за шию, балака крізь сльози). Куме, соколе мій ... Куме, нашими устами Бог говоре ... (Цілує його). Я кращого слова відроду не чув, як пташка защебетала перший раз від цього слова. Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!

Савка. Годяться!

— Чому заплакав Калитка? Які це сльози?

— Як проявилася «любов» Герасима до Савки у цій яві та у яві X з четвертої дії, де йдеться про те, як куми ділили гроші? Поясніть, що привело героїв до такого морального падіння.

— Чому, на вашу думку, Герасим, який спочатку не хотів давати коней, щоб Параска поїхала до церкви, потім «і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках»? Про що він міг просити Бога?

— Як поводиться Калитка, коли його дружина хоче вивідати, що він привіз із міста? Чим пояснити таку його поведінку?

— Які почуття викликає у вас сцена самогубства Герасима? Прочитайте та прокоментуйте останню репліку Калитки? Як вона його характеризує?

— Чи можна стверджувати, що потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини?

— Хто ще з дійових осіб твору підпадає під владу грошей? У чому це виявляється?

— Які засоби використовує автор для сатиричного змалювання персонажів?

— Чого навчають нас герої твору?

— Чи є, на ваш погляд, актуальними проблеми трагікомедії для сучасного життя?

(Матеріал для вчителя. Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію «Сто тисяч», він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80—90 роках XIX століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з'являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка — головний герой комедії «Сто тисяч». Калитка — заможний селянин, який вже має двісті десятин землі, проте всі свої сили покладає на те, щоб збільшити свої володіння. Він мріє: «їдеш день — чия земля? Калитчина! їдеш два — чия земля? Калитчина! їдеш три — чия земля? Калитчина! Диханіє спирає».

Але для закупівлі землі необхідні гроші. Для того, щоб викупити двісті п'ятдесят десятин землі у сусіднього поміщика Смоквинова, Калитка вирішує піти на ризикований крок: придбати сто тисяч фальшивих карбованців. Таким чином, Іван Карпенко-Карий зображує людину, яка заради багатства готова піти на злочин.

Письменник виразно протиставив двох героїв: романтика-шукача скарбів Бонавентуру і, власне, самого Калитку. Ось приклад: Копач ставиться до грошей не як до джерела щастя. У великих грошах він вбачає лише можливість матеріально забезпечити себе і своїх рідних Копач розповідає про своє захоплення так: «Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мільйон!.. Викопаємо — все пополам Стане і тобі, і мені, і нашим дітям, і внукам на весь вік ...» Натомість Герасим Калитка ставиться до матеріального достатку по-іншому: «Ох. земелько, свята земелько, Божа ти донечко ... Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки ... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власнії! землі ходить. Глянеш оком навколо — все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші ...»

Сина Романа він хоче оженити на дочці великого землевласника Пузиря, сподіваючись отримати значний посаг: «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з'їдять... Мені треба невістку з приданим, з грішми...»

Таким чином, на вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина.

Його скнарність переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать». Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що «худобу ганять в празник гріх». 1 авторитетно додає: «Блажен чоловік, іже скотину милує». Його справжня «філософія» шита білими нитками: «Скотина гроші коштує».

Калитка сердиться на Копача за те, що той багато їв під час обіду Він ніколи не п'є за власні гроші, бо «від своєї горілки у грудях пухне».

Жадоба до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для нього найвищим авторитетом, а, так би мовити, людське ставлення до людини, натомість, повністю знецінюється: «робітники й собаки надворі повинні буть»; «обіцянка-цяцянка, а дурневі — радість»; «кругом, кругом моє»; «бери і в свого, і в чужого»; «лупи та дай»; «гроші всьому голова»; «Ой, Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою ...»

Апогей такої філософії змальовується у останній, 12-й яві четвертої дії. Коли, одурений на спробі купити сто тисяч фальшивих грошей, Калитка втрачає надію придбати землю сусіда Смоквинова, — він намагається накласти на себе руки. Якщо Копач, за характеристикою самого Калитки, «хоч голий, та веселий», то Герасим Калитка на втрату грошей реагує так: «Краще смерть, ніж така потеря».

У комедії Карпенка-Карого «Сто тисяч» зображено силу, яка перетворює людину на ненажеру, яка викорінює з душі людської те добре і святе, що заложив туди сам Бог. І сила ця — гроші).

4. Заключне слово вчителя.

Проблема влади грошей — наскрізна і «вічна» проблема у світовому мистецтві. Психологічний тип людини, одержимої жадобою до збагачення давно відомий у літературі — Скупий лицар у О. Пушкіна, Плюшкін у М. Гоголя, Гобсек — в О. де Бальзака, Гарпагон — у Мольера. Та якщо названі письменники лише роблять припущення про те, що призвело їхніх героїв до певного психологічного стану, абсурдності дій, то І. Карпенко-Карий розкриває проблему детально.

Перший план драматичної дії в «Ста тисячах» — сюжетна лінія грошей («Гроші» — первісна назва цієї п'єси), яка знаходить своє вираження: Калитку обдурено, він виявляє обман і зі словами «краще смерть, ніж така потеря» вішається, але Бонавентура та домашні рятують його. Ця трагікомічна кінцівка й дає повне логічне закінчення інтризі.

Та все ж у п'єсі основною є інша, прихована за зовнішньою, сюжетна лінія — показ морального звиродніння людини. Адже Калитка, по суті, — простий чоловік, який любить землю, невсипущо працює на ній, є поміркованим щодо матеріальних потреб.

Та потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини. Ми сміємося, читаючи п'єсу. Але це «сміх крізь сльози».

II. Підбиття підсумків.

III. Домашнє завдання.

Підготуйтеся до класного твору-роздуму на одну з тем: «Герасим Калитка — герой позитивний чи негативний? Чому? (За трагікомедією І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»); «Мої роздуми над вчинками героїв п'єси «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого»; «Проблема влади грошей над людиною та її розкриття у п'єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».